Михайло Бейлін, Андрій Альоша, Станіслав Лєсніков, Сергій Шут та Владислав Лебедь: «смотрящі» Укрзалізниці

Варто загадати про деяких посадовців, яких в Україні називають «смотрящими». Про них усі добре знають. Це прізвисько можна застосувати до п’яти осіб: Михайла Бейліна, Андрія Альоші, Станіслава Лєснікова, Сергія Шута та Владислава Лебедя.

Перший ― це Михайло Бейлін, колишній радник голови Адміністрації Порошенка Бориса Ложкіна, власник ресторанного бізнесу La Famiglia. Зазначу, саме в його закладі Kyiv Food Market Зеленський проводив пресмарафон (Бейлін — співвласник). Так, у кримінальній справі НАБУ про розкрадання на «Укрзалізниці» фігурують саме Михайло Бейлін та нардеп від БПП Валерій Іщенко. Перший нібито здійснював негласний нагляд та сприяв у розкраданні майна держустанови. Згідно з повідомленням НАБУ місце перебування Бейліна детективам невідоме, тому йому було оголошено підозру “заочно”.

Фото: politota.com.ua

Друга ситуація стосується безпосередньо «смотрящих» від старого господаря «Укрзалізниці». Ми говоримо про Євгена Кравцова. Його звільнили, однак коріння залишилося. А зв’язки зацікавлені особи продовжують використовувати у своїх цілях.

Третє – це такі особи, як Роман Веприцький, який має відношення до розкрадання державних грошей. Призначення його членом правління «Укрзалізниці» – одне з найдивніших за останні тижні. Колишній депутат Харківської обласної ради, один із головних творців тіньових схем у залізничній галузі. Лише за минулий рік були ситуації, які підтверджують підозрілість цього призначення.

Один із найгучніших скандалів – реалізація проєкту «Бориспільський експрес». У мережі є відкритий лист, в якому представники залізничних підприємств звернулися до Президента з вимогою звернути увагу на зловживання Веприцького під час втілення цього проєкту. У листі зазначено, що махінації стосуються тендерів із благоустрою та облаштування аероекспреса. За цим фактом НАБУ відкрило кримінальне провадження.

Сайт «Залізниця без корупції» кілька разів звертав увагу на низку порушень при будівництві залізничного сполучення між столицею та аеропортом. Зокрема, йшлося про фірму «Рілейд», яка за місяць отримала контрактів на 30 мільйонів гривень. Ця фірма зі статутним капіталом 100 гривень отримала контрактів на суму 28 мільйонів гривень. Компанія зареєстрована за адресою вул. Зоологічна, 4А, де «прописку» отримали ще 800 юридичних осіб. Без проведення тендерів Веприцький підписав контракт на 3 мільйони з маловідомою фірмою ТОВ «Петро Сервіс», також зареєстрованої одночасно зі 130 компаніями в Харкові за адресою проспект Московський, 199. Нагадаємо, саме з Харкова родом пан Роман Веприцький. Ні до цього, ні після ця компанія не отримувала контрактів.

Роман Веприцький Фото: swrailway.gov.ua

Серед найгучніших афер також купівля та розробка окремого квиткового сервісу для маршруту «Київ-Пасажирський – Бориспіль – Аеропорт» на 21 мільйон гривень. Цю геть непотрібну закупівлю провели з фіктивною компанією. Залізниця має готовий квитковий сервіс, розроблений ще у 2017 році. Розробляти сервіс новій фірмі тоді доручили на безальтернативній основі.

Антимонопольний комітет визнав таку закупівлю протизаконною, а Держаудитслужба підтвердила, що її провели, порушивши тендерну процедуру.

Якщо ж почитати інтерв’ю пана Романа, то він говорить, що вперше при його керівництві (коли він очолював «Південно-Західну залізницю», – ред.) відновили програми модернізації інфраструктури та рухомого складу, почали покращувати й умови праці. Наскільки відомо, він активно займався приміськими перевезеннями у Києві. Однак не є таємницею стан київських електричок та Приміського вокзалу.

Фото: facebook.com/loramanek

Зазначу, що з 2009 року Веприцький обіймав державні посади із відповідними зарплатами. При цьому, у 2018 році він задекларував 8 мільйонів гривень готівки, маючи річну зарплату в 350 тисяч.

Ще одним «смотрящим» «УЗ» називають Андрія Альошу. Протекцію Андрію Альоші, близькому до сім’ї Януковича, після початку АТО нібито надавав Георгій Тука, призначений Порошенком у 2015 році головою Луганської цивільно-військової адміністрації. Вплив Альоші на «Укрзалізниці» підтверджував і Міністр інфраструктури Володимир Омелян. У прокуратурі теж припускають, що він включився у «тіньові схеми» на залізниці та може бути причетним до передачі грошей за запчастини представникам «ДНР» і «ЛНР».

Андрій Альоша Фото: prestupnik.net

Проте найвпливовішими «смотрящими» нібито є Станіслав Лєсніков, Сергій Шут та Владислав Лебедь.

За словами колишнього голови правління «Укрзалізниці» Євгена Кравцова, з представником трійки «смотрящих», загадковим громадянином РФ Станіславом Лєсніковим його познайомив особисто Міністр інфраструктури Володимир Омелян. Проте Омелян говорить, що з Лєсніковим Кравцов був знайомий раніше, ніж вони всі зустрілися, а призначення Кравцова головою правління «УЗ» в Адміністрації Президента України нібито лобіював саме Лєсніков.

«Євген Кравцов якось мило сказав, що це я його познайомив зі Станіславом Лєсніковим. Я твердо переконаний, що Станіслав Лєсніков знав його набагато раніше. Але це неважливо. В українській політиці є багато людей, які когось із кимось знайомили. Головне те, на кого вони працюють… Я знаю, що Станіслав Лєсніков раніше точно був в орбіті Євгена Кравцова, або Євген Кравцов був в орбіті Станіслава Лєснікова. Наскільки це є зараз, мені складно коментувати, адже я не контактую зі Станіславом Лєсніковим. Хоча я чув відлуння розмов темних особистостей із бізнесом: «УЗ» під повним контролем, давайте працювати разом». Сподіваюся, це – блеф», – зазначив Омелян в інтерв’ю РБК-Україна.

Ілюстрація: blacklist.net.ua/

Крім того, як сказав Омелян в інтерв’ю «БізнесЦензор», Лєсніков сформував цілу структуру з «потрібних» людей в «Укрзалізниці».

«Мені скаржаться, що ним сформована ціла вертикаль із заступників начальників регіональних залізниць, — каже Омелян. — Хто всі ці люди? Чим вони займаються? Які досягнення у боротьбі з корупцією або в реформуванні? Чи готові вони покласти результати на стіл?»

Водночас, за моїми даними, кум Омеляна Максим Шкіль (власник «Першої логістичної компанії») був посередником між колишнім міністром та Лєсніковим. Омелян ставив задачу Шкілю, а той допомагав реалізовувати задачі Лєснікову.

Максим Шкіль Фото: agrarna-pravda.com

Станіслав Лєсніков, Сергій Шут та Владислав Лебедь фігурували у кримінальній справі СБУ про вплив на правління «Укрзалізниці» під час надання «знижок» на тарифи вантажних перевезень для «Другої вантажної компанії в Україні», яка займається російським транзитом.

У рамках цієї ж справи, за даними слідчих СБУ та ГПУ, з 1 листопада 2015 року до 1 березня 2016 року службові особи «Південно-Західної залізниці» за попередньою змовою з працівниками фірм «Гудтайм» та «Укрколіямаш» заволоділи 4 млн гривень. «Організаторами злочинного наміру» були Владислав Лебедь, Сергій Шут та Станіслав Лєсніков.

Сергій Шут — колишній радник в.о. голови правління «Укрзалізниці» та бізнес-партнер Олександра Матковського, двоюрідного брата Владислава Каськіва. Майно низки фірм Шута було арештоване у справі про розкрадання 2 млрд гривень у Держінвестпроекті Каськіва.

Владислав Лебедь – помічник народного депутата VIII скликання від БПП Сергія Алєксєєва. З часів Януковича та до квітня 2016 року Лебедь очолював ДП «Держпостачання», яке обслуговує Державне управління справами, Кабмін, Верховну Раду.

Фото: zbk.org.ua

Примітно, що з початку 2020 року в «Укрзалізниці» змінюється вже третій керівник. У квітні Кабмін звільнив тимчасового керівника Желько Марчека, а замінив його Іван Юрик. За моїми даними, Юрик «присягнув» колишньому Прем’єр-міністру Олексію Гончаруку, однак Міністр інфраструктури Владислав Криклій сам хотів керувати підприємством і залишив Желько Марчека, однак не врахував, що це на 100 відсотків людина Лєснікова.

З одного боку, це було погано для Євгена Кравцова (голова правління «Укрзалізниці» у 2015-2020 роках, – ред.), адже він вів війну з Лєсніковим та викорінював з «Укрзалізниці» його людей. Лєсніков, як я вже казав, замикався тільки на Омеляна через його кума Максима Шкіля.

Однак Желько Марчек не став виконувати побажання у бізнесі такого собі Павла Шевченка (Желько Марчек, до речі, нарахував собі 1,3 мільйона гривень зарплатні за квітень). Павла Шевченка вже другу каденцію поспіль називають (як в уряді Гончарука, так і в уряді Шмигаля) справжнім тіньовим міністром. Раніше він був співробітником Головного сервісного центру МВС України, де працював разом із Криклієм.

15 квітня на посаду тимчасового виконувача обов’язків голови «Укрзалізниці» замість Марчека призначили Івана Юрика, якого ЗМІ називають креатурою Кравцова. Однак це не зовсім так.

Деякі ЗМІ припускають, що «смотрящі» не можуть визначитися зі зручними для себе людьми. Про те, що попереднього керівника не змогли контролювати та він рушив у вільне плавання, неодноразово заявляли як Криклій, так і Омелян. Першим все ще «підкеровує» Гончарук.

До слова, загадаю і про те, що конкурси з пошуку та відбору на посаду голови «Укрзалізниці» за два роки коштували бюджету близько двох мільйонів гривень.

Цю та інші теми щодо «Укрзалізниці» я також обговорив в ефірі «Першого Ділового».

 

Український футбол – знов у фокусі уваги медіа, але, на жаль, не через успіхи національної збірної. Гучні скандали тут почалися ще два роки тому, коли відверті корупційні схеми у футбольній асоціації оприлюднили центральні вітчизняні ЗМІ. Хто нажився на спортивних майданчиках і на якому етапі перебуває розслідування проти функціонерів – з’ясовував Кирил Вольний.

У попередніх розслідуваннях «СтопКор» уже розповідав, як спортивні функціонери збагатилися на будівництві футбольних майданчиків. А тим, хто почав ставити незручні запитання, ФФУ відразу показала червоні картки. У низці регіонів під тиском Андрія Павелка почали змінювати голів обласних федерацій.

За останні два роки національна поліція, прокуратура, НАБУ та ДБР відкрили одразу по декілька кримінальних справ проти керівництва Української асоціації футболу та її президента Андрія Павелка.

Нагадаємо, пан Павелко був нардепом Верховної Ради VIII скликання від Блоку Петра Порошенка та очолював бюджетний комітет парламенту.

Одна з корупційних схем стосувалася будівництва ось таких футбольних майданчиків зі штучним покриттям. На це Українська асоціація футболу щороку отримувала від УЄФА майже 6 мільйонів євро. Але замість будівництва майданчиків федерація вирішила збудувати завод із виробництва штучного покриття.

Голова Бюджетного комітету Андрій Павелко виділив ФФУ 270 млн грн

Та вітчизняна продукція виявилася значно дорожчою: 18 євро за квадратний метр. Тоді як закордонні аналоги коштують 12 євро за квадрат. Ба більше, на будівництво цих майданчиків витрачали ще й бюджетні гроші.

«Питання в наступному. По-перше, ціна самих майданчиків – півтора мільйона гривень. По-друге, вартість покриття для них – 16-20 євро за квадрат, тоді як у Європі можна придбати за 8,5 євро за квадрат. І сама Федерація футболу у того ж «Політану» саме за 8,5 євро за квадратний метр купувала, а потім перепродувала нам – це ж державні гроші, гроші бюджету беруться з нашої кишені! – за ціною 16-20 євро», – коментує редактор видання «Футбол» Артем Франков.

У Херсоні знову неспокійно: 15 квітня, вперше за два з половиною роки тривалої судової тяганини легітимні власники «Херсонбуду» намагалися потрапити на своє робоче місце. Натомість наштовхнулися на агресію та провокації, влаштовані Володимиром Сальдом. Як колишній херсонський мер перешкоджає поверненню майна законним господарям? Дивіться у розслідуванні Марії Гураль.

На підставі рішення Верховного Суду, наказів Міністерства юстиції та після поновлення в реєстрі корпоративних і майнових прав родина Сандиків хотіла провести інвентаризацію повернутого майна. Однак вони так і не змогли зайти до кабінету підприємства, яке належить їм за законом.

Як розповідає Олександр Сандик, опоненти законних власників занервували після поновлення прав справжніх засновників у держреєстрі.

Нагадаємо, два з половиною роки тому шляхом махінацій із документами фірму захопили рейдери. Як вдалося з’ясувати журналістам, усе це провернули не без участі колишнього мера Херсона – Володимира Сальда. Який, до речі, і цього разу не забарився. І власною персоною проник до будівлі, куди збирались увійти Сандики.

На місці подій був присутній колишній мер Сальдо

Побачивши власників «Херсонбуду» з їхніми представниками та громадськими активістами, Володимир Сальдо, який формально не має стосунку до підприємства, викликав охорону. Чоловіки завадили увійти до приміщень законним представникам, а потім колишній мер почав активно комусь телефонувати.

Уже за кілька хвилин до будівлі «Херсонбуду» примчали адвокати та представники Сальда, а згодом, попри карантин і заборону скупчень людей, підтягнулася й група молодиків спортивної статури разом із місцевим нібито журналістом.

Не забув колишній мер запросити і свою вірну помічницю Ольгу Співакіну, яка свого часу дуже постаралась, аби «відмазати» пана Сальда від «домініканської справи», за якою політику світили 25 років ув’язнення.

Україна – на порозі «коронакризи»: аграрна галузь та сфера виробництва харчових продуктів потребує особливої уваги та розвитку на тлі епідемії COVID-19. Проте навіть зміна очільника Мінекономрозвитку не допомагає реанімувати вітчизняний АПК, адже останніх пів року сектор лихоманить від кадрових чисток. Кому вигідне безвладдя на державних сільгосппідприємствах? Розслідувала Марія Гураль.

Торік застаріле Міністерство аграрної політики зазнало суттєвих змін: із приходом «команди Гончарука» цю структуру реорганізували та приєднали до Міністерства розвитку економіки.

А після реорганізації на аграрний сектор чекала масштабна кадрова чистка: керівників держпідприємств, які підпорядковувалися МінАПК, почали масово звільняти. Колишній міністр Милованов пояснював це «перезавантаженням» галузі та звільненням неефективних службовців. Утім, під «гарячу руку» потрапили чомусь саме викривачі корупції.

Заступник Милованова Тарас Висоцький, відповідальний за аграрний напрямок, у розмові з журналістами обіцяв, що нових очільників держпідприємств обиратимуть оперативно й прозоро.

«Ми розуміємо, що згідно з чинним законодавством, враховуючи останні зміни, реально проводити конкурси в рамках 3-4 тижнів», – запевняв головний аграрій країни.

«Кадри аграрного відомства будуть оновлені приблизно на третину», — Тарас Висоцький

Проте скидається, що на ділі Тимофій Милованов та Тарас Висоцький геть забули про те, що на місце старих очільників потрібно призначати нових і обов’язково саме на конкурсній основі. Адже за пів року жодного конкурсу так і не провели.

Однак у крісла директорів таки сіли нові люди, проте зі статусом «тимчасовий виконувач обов’язків». І це, на думку експертів, не дивно, оскільки таких підлеглих набагато простіше контролювати.

Источник: stopcor.org

Next Post

Юрій Косюк призначив "сірого кардинала" АПК

Сб Апр 25 , 2020
Гальмування відкритих конкурсів на посади очільників аграрних держпідприємств та просування старих корумпованих персонажів: хто має нести відповідальність за кадровий безлад у вітчизняному АПК? За словами голови УКАБ Алекса Ліссітси, якого ЗМІ називають неофіційним куратором галузі, колишній міністр Милованов із ним нібито не радився. А вирішувати, хто має керувати підприємствами, мають […]